Вчений агрофізіолог: 120 років від дня народження професора Матвія Івановича Лопатіна
9 жовтня 2015 року виповнюється 120 років від дня народження вченого агрофізіолога, професора Матвія Івановича Лопатіна.
Народився Лопатін М.І. в с. Огорі Калузької губернії. У 1911 році вступив до Уманського училища садівництва і землеробства, яке успішно закінчив у 1917 році. Працював викладачем Уманського агротехнікуму. Навчання продовжив у Ленінградському інституті за спеціальністю «Агрофізіологія». У 1930 році почав працювати заступником директора з навчальної роботи, пройшов шлях від асистента кафедри ботаніки до завідувача кафедри ботаніки і фізіології рослин Уманського сільськогосподарського інституту. Під керівництвом Матвія Івановича спільно зі студентами на кафедрі було створено кабінет-музей.
Вчений займався дослідженнями із захисту плодово-ягідних рослин від хвороб і шкідників.
У вересні 1936 року на Всесоюзній планово-методичній нараді по сільськогосподарській мікробіології у м. Ленінград Лопатін М.І. зробив доповідь на тему «Інфекція помідорів (Solanum lycopersicum) збудником кореневого бактеріального рака рослин». Вченим доведено, що інфекція рослин збудником кореневого рака B.tumefaclens буває лише через поранення покривних тканин у формі порізів, уколів, пошкоджень шкідниками. Між збудником кореневого рака і рослиною протягом усього циклу їх життя є дві фази симбіозу: початкова стимулятивна (до кінця цвітіння або появи перших зав’язей у трав’янистих, протягом 2-5 років у деревних рослин) і кінцева пригнічувальна фаза. Тривалість фаз залежить від різних особливостей.
Амплітуда коливання часу перебування оголених тканин у контакті з мікробом для 100% інфекції досить велика, а вірулентність мікроба B.tumefaclens в ґрунті без симбіозу з тканинами рослини швидко спадає із збільшенням часу перебування збудника в ґрунті, а з часом зовсім втрачається. Для інфекції рослин збудником кореневого рака мають значення його расові особливості. Збудник кореневого рака краще і довше зберігає свою вірулентність у відмерлих тканинах, ніж без зв’язку з ними.
Дослідженнями Лопатіна М.І. спільно з Ковтуном І.М. та Селецьким В.Ф. виявлено явище відростання нової надземної частини у тих рослин суниці, у яких були пошкоджені вершкові бруньки морозами чи шкідниками, а також відростання нової надземної частини рослин із зрізаної при проріджуванні старої надземної частини. Спостереження за природним відростанням і відростанням надземної частини після її зрізування стали основою для проведення дослідів по омолодженню рослин та розробленню заходів боротьби з суничним кліщиком.
Доведено, що для омолодження суниці зрізувати надземну частину можна протягом всього вегетаційного періоду, а щоб забезпечити добрий урожай наступного року, зрізування треба проводити відразу після плодоношення. У результаті урожайність омолоджених рослин підвищується майже вдвоє.
На основі омолодження суничних насаджень та вивчення їх біологічних особливостей вченими побудовано робочу гіпотезу у боротьбі з суничним кліщиком. Проведеними дослідженнями виявлено, що повного знищення суничного кліщика, як карантинного об’єкта, на промислових насадженнях суниці можна досягти комбінованим методом боротьби: механічним знищенням надземних частин кущів із подальшим їх видаленням і спалюванням та хімічною обробкою відкритої поверхні ґрунту.
У співавторстві з В.С. Любарським Матвій Іванович розробив способи боротьби з хлорозом малини. За даними дослідів встановлено, що хлороз малини викликається надмірною кількістю сполук кальцію у ґрунті та знижує врожайність малини у 8 разів. Ягоди малини, заражені хлорозом, мало придатні для технічної переробки, мають низьку цукристість і підвищену кислотність. Хвороба призводить до передчасного старіння і загибелі кущів. У боротьбі з хлорозом є важливим підбір ділянок із придатним для насадження малини ґрунтом.
Спільно з В.Я. Цебро професор Лопатін займався дослідженням патогенезу та макроспоріозу томатів. Проведені обстеження томатних насаджень в навчальному дослідному господарстві Уманського сільськогосподарського інституту та колгоспах Уманського району показали, що макроспоріоз томатів при масовому охопленні плантацій спричиняє втрати врожаю до 4 тонн плодів з гектара та знижує їх якість. Вченими запропоновані профілактичні заходи боротьби з хворобою, зокрема знищення решток врожаю з наступною оранкою на зяб, застосування плодозмін, протруювання насіння перед посівом та методи хімічної обробки плантацій.
Під час війни М.І. Лопатін працював в евакуйованому Курганському сільськогосподарському інституті, де створив кафедру захисту рослин і мікробіології, а пізніше став ректором цього вузу.
Професор Лопатін М.І. є автором 33 наукових праць, зокрема навчальних посібників із захисту рослин, монографій, рекомендацій, наукових і методичних розробок.
Марія Фіткаленко, провідний бібліотекар Наукової бібліотеки
Фотогалерея
