Вшануймо пам’ять Героїв Крут…
29 січня Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами – однієї з трагічних сторінок національного визвольного руху ХХ століття.
Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу було укладено завдяки сміливості українських воїнів, завдяки яким на 4 дні більшовицький наступ було зупинено. Цим документом Україна визнавалась самостійною державою з західним кордоном, який діяв між Австро-Угорщиною та Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. Таким чином, Договір вказував на дипломатичні відносини між деякими країнами і мав на меті реалізацію відмови від різних анексій, повернення військовополонених, відновлення економічних контактів і взаємний обмін товарами.
Кінець грудня 1917 року ознаменовано в історії початком відкритої агресії радянської Росії проти Української Народної Республіки: проголошення Україною самостійності дратувало більшовиків, які звикли бути володарями ситуації у цій державі. Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила в УНР і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська. Над цинічним було те, що всі дійства подавалися з позиції «громадянської війни».
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року, між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач: об’єкт був важливим залізничним вузлом на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня. Таким чином до лав захисників стали гімназисти старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком, студенти Українського народного університету та Київського університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка).
Юнаки зайняли оборону біля станції Крути. На ранок 29 січня розпочався наступ на українські позиції. Сили були нерівними з самого початку, адже на гімназистів, які навіть не були гідно озброєними, йшов полк 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Та войовничі українці, чисельність яких становила близько 300 осіб (250 студентів і 50 гайдамак), все ж не уникали сутички. І розпочався бій…Завдяки героїзму молодих бійців українцям вдалося завдати противнику значних втрат, стримуючи наступ до темряви, однак під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Ця фатальна мить стала останньою для студентів і гімназистів – їх було безжально розстріляно. Наймолодшим у цій сутичці полеглим було по 16 років…
Загалом у бою під Крутами з української сторони, за різними оцінками, загинуло від 70 до100 осіб, з боку бiльшовицьких вiйськ – понад 300. Наймерзеннішим стало те, що після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам навіть поховати тіла гімназистів. І лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.
За часів радянської влади могили полеглих під Крутами було зруйновано, а історія бою довгий час або замовчувалася, або обростала міфами та вигадками як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Нині ж ми вшановуємо пам’ять Героїв Крут, подвиг яких зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, ставши для українців символом патріотизму та жертовності у боротьбі за державну незалежність.
Пресцентр Уманського НУС
