Я їх любив. Лірика у творчості Тараса Шевченка

І жінок я любив і вони
Теж мене до безтями любили,
Наді мною мій геній котивсь,
А в душі я дитиною квилив… 

10 березня працівниками Наукової бібліотеки Уманського НУС разом зі студентами факультету агрономії у кабінеті традиційного українського побуту був проведений виховний захід, присвячений ліричній спадщині нашого Великого Кобзаря. 

Увагу більшості дослідників привертає величезний творчий спадок поета, але не так багато досліджень присвячено його особистому життю.

У своїй розповіді провідний бібліотекар Марія Фіткаленко зазначила, що дослідження особистого життя великих людей, творців – величезне, важливе завдання, яке безмежно збагачує національну культуру. У тому, кого і як кохає визначна людина, іноді розкривається історія цілого покоління, як це проглядається відносно Тараса Шевченка.

Загальновідомо, що Шевченко ніколи не був одружений та не мав дітей. І хоча поет так і не пізнав власного родинного затишку, про який весь час мріяв, він ніколи не був усамітненим чи затвірником, він кохав і був коханим. Та, на жаль, як і доля поета, його кохання не можна назвати взаємним і щасливим.

У свою чергу, студенти 12-а групи Ілля Купрашвілі, Олександра Слуцька і Богдан Рибонька (куратор Наталія Полторецька) та члени ради студентського самоврядування Ліза Омельченко й Ольга Рябокінь прочитали ліричні вірші Кобзаря, присвячені жінкам, яких у свій час кохав поет. Це й уривок з поеми «Немає гірше, як в неволі» (присвячений Анні Закревській), уривок з поеми «Тризна» (присвяченій Варварі Рєпніній), вірш «Мені тринадцятий минало» (присвячений першому дитячому захопленню поета – Оксані Коваленко) та інші.

Не зважаючи на те, що про Тараса Шевченко опубліковано тисячі статей і книг, великий потік інформації про життєвий і творчий шлях митця, дізнатись про особисте життя поета студентам факультету було дуже цікаво.

Олена Черно,

заступник декана з виховної роботи факультету агрономії

Фотогалерея