До 69-ї річниці визволення Умані від фашистських загарбників

     11 березня 2013 року представники адміністрації та студенти Уманського НУС взяли участь в урочистих зборах з нагоди 69-ї річниці визволення міста від фашистських загарбників.

     Висловили щиру повагу визволителям міський голова Юрій Іванович Бодров і голова Уманської міської ради ветеранів війни і праці Анатолій Євгенович Ходан. Подякували за їхню відвагу, відданість та закликали пам’ятати героїв – людей високої мужності, які ризикували своїм життям, аби зберегти мир на землі і життя дорогих їм співвітчизників.

     Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

     Молоде покоління повинно пам’ятати, що свобода Батьківщини оплачена життям мільйонів людей і наших земляків, які відстояли честь і свободу нашої вітчизни в лиху годину війни. Нехай же їх імена залишаться в довічній вдячності потомків.

     Святковий настрій та приємні враження щедро подарував глядачам Черкаський академічний заслужений український народний хор під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Леоніда Трофименка.

Ірина  Гончаренко,

помічник ректора з виховної роботи

Історія визволення Умані нерозривно пов’язана з Уманським національним університетом садівництва.

ДО РІЧНИЦІ ВИЗВОЛЕННЯ МІСТА

     10 березня виповнилося 69 років з часу визволення Умані від німецько-фашистських загарбників. З нагоди цієї події в місті проходять мітинги, зустрічі з ветеранами війни інші заходи вшанування тієї вікопомної в нашій історії події.

    Територія нашого студмістечка та навчально-науково-виробничого відділу була звільнена пізно ввечері 9 березня. Наші війська 5-ої, 2-ої танкових та 52-ої загальновійськової армії ІІ Українського фронту рухалися з північного заходу, півночі і північного сходу, обіймаючи дугою місто.

     Серед тих, кому довелося визволяти нашу територію, був колишній проректор з господарсько-адміністративної роботи, голова ветеранської організації навчального закладу Анатолій Петрович Вержановський. Їхній взвод зупинився на території відділу, а наступного дня, 10 березня 1944 року, рушили в бік Піківця, Гереженівки, у напрямку на Ульянівку, Ладижин, в бік державного кордону.

     Військова операція, в ході якої було визволено місто, отримала назву «Умансько-Батошанська».

     Не дивлячись на невилазне болото, коли техніку і боєприпаси доводилося виносити і витягувати на руках, фронт просувався досить швидко.

     Ще в районі залізничного вокзалу точилися короткі сутички з ворогом, а на території сільськогосподарського інституту вже юрмилися люди – колишні викладачі, співробітники, студенти, які перебували в Умані під час окупації, і одразу взялися за роботу з відновлення закладу. Очолив колектив доцент Іван Іванович Білоус, а вже 15 березня місцеві органи влади видали офіційне розпорядження про відновлення діяльності Уманського сільськогосподарського інституту. Була створена комісія з підрахунку збитків, причинених війною. Найбільших матеріальних втрат зазнали основні навчальні корпуси закладу.

     11-12 січня 1944 року, відчуваючи наближення радянської армії, німці спалили декілька корпусів з обмундируванням та іншим начинням – корпус № 1, «професорський» будинок біля в’їзду на територію студмістечка, гуртожиток № 2, колишню училищну лікарню – будинок по вул. Вавілова, 4, а також бомбовими ударами німецької авіації у червні 1941 року – гуртожиток у центрі міста. Матеріальний збиток в сумі склав близько 8 млн. крб. в тогочасних грошах. Роботи з відбудови тривали аж до 1952 року.

     Значними були і людські втрати – на різних фронтах, у підпіллі загинуло близько 100 представників нашого колективу. Це і студенти, і викладачі, і співробітники.

     У цій короткій розповіді про визволення міста від загарбників хочу навести рядки замітки з газети«Колгоспна правда» (згодом «Уманська зоря») від 13 травня 1944 року без змін і скорочень, щоб відчути епоху і стан справ у перші місяці після окупації.

«Сільськогосподарський інститут відновлює роботу

9 травня відбулося перше засідання ради Уманського сільськогоспо­дарського інституту. На засіданні були присутні представник від Київського обкому КП(б)У т. Кривошия, секретар Уманського МК КП(б)У т. Лойков та голова Уманської райради т. Орел.

Директор інституту т. Білоус у своїй доповіді про відновлення навчальної та науково-дослідної роботи інституту відзначив, що Уманський сільгоспінститут ім. Горького вступив в пору святкування свого 100-літнього ювілею. За сто років з його стін вийшли тисячі висококваліфікованих працівників сільського господарства.

Не рахуючись з історичною цінністю Софіївського заповідника, німці за час окупації зруйнували п'ять кращих корпусів, розграбували і знищили устаткування кабінетів і лабораторій інституту. І все ж на сьогодні Уманський інститут, в більшій мірі, ніж будь який інший інститут України, має можливості для успішного розгортання роботи.

Збереглася частина приміщень, які можна використати під аудиторії та студентські гуртожитки; зусиллями співробітників інституту збережена багата бібліотека та частина наочного приладдя; в Кіровограді збереглась частина інститутського устаткування, евакуйованого в 1941 році; деякі кафедри мають прекрасне джерело унаочнення – ботанічний сад та оранжерею з великою кількістю рідкісних експонатів рослинного світу. Всі основні кафедри забезпечені керівним і професорським складом. Інститут має підсобне господарство.

Тов. Білоус ознайомив раду з навчальними планами факультетів та повідомив, що з 15 травня розпочинають навчання підготовчі курси, а з 20 травня почнеться навчання в самому інституті».

     За майже 70 років виросло і прожило життя ціле покоління, давно загоїлись рани війни, та забувати про те, якою ціною нам дістався мир і спокій, матеріальне забезпечення, не можна, бо надто велику ціну заплатив наш народ за ту вселенську катастрофу.

Лариса Цимбровська,

зав. музею історії університету

Фотогалерея